Церква Успіння  Пресвятої Богородиці

Село Осинове дуже довго було не лише адміністративним, а й духовним центром краю. Тут було збудовано і діяло три церкви – Свято- Успенська, Михайлівська, Вознесенська. Справжньою окрасою населеного пункту, найстаршою пам'яткою в нашому районі і однією з найдавніших в області є Успенська церква. Збудована на правому, більш високому, березі річки Айдар. Її добре видно з різних точок навколишньої місцевості. Вона гарно вписується в прекрасний слобожанський краєвид.

Не пізніше середини XVIII ст. вже був збудований кам'яний Успенський храм з трьома боковими вівтарями. Про це свідчив напис на Євангелії храму. Але через певні помилки в будівництві фундамент дав тріщину, і в 1791 р. мешканці села змушені були відбудувати церкву заново. Грамота про дозвіл парафії на будівництво, яку видав Преосвященний Інокентій Воронезький, свідчила: «По проханню Біловодського округу слободи Осинової Успенську церкву, за її пошкодженням у фундаменті, стінах і склепінні розібрати. 

Нинішню її частину Успіня Божої Матері, з двома бічними вівтарями Святого Архистратига Михайла і Святого Миколи Чудотворця з кам'яною будівлею знову побудувати, а третій бічний вівтар в ім’я святих апостолів Петра і Павла, до спорудження нової церкви, залишити для богослужіння».

Офіційна дата її побудови - 1802 рік, Але, якщо ми враховуємо, що будувалась вона не один рік, кілька років будували один фундамент, не один рік сільська громада, парафіяни клопотали про свій храм, то можна впевнено сказати, що вона належить XVIII ст.

Відомий краєзнавець із м. Старобільська Ганна Сергіївна Фоменко стверджувала, що побудована вона ще в 1756 р., а потім в кінці XVIII ст. перебудувалась і в офіційні документи увійшла остання дата - 1802 р.

За свідченням місцевого краєзнавця Степана Платонова, церков подібного архітектурного стилю було три у всій Російській державі - у Москві, Острогозьку Воронезької губернії і в селі Осинове. Є факти, що російський цар Микола І заборонив будувати такі церкви. Така висока споруда (висота близько 30 м) могла обвалитись і привалити віруючих.

За легендами, сюди приходили молитися Григорій Сковорода, Кіндрат Рилєєв і святий Дмитро Горський.

Село Осинове Новопсковської громади - одне з найстаріших поселень на Луганщині. Раніше тут була слобода Осинова, що відносилась до Острогозького козачого полку. Перші згадки про поселення відносяться до XVII ст. 

Залишки козацької застави до сих пір можна побачити на горі навколишнього села. Ймовірно, саме в ті часи і побудували церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Спочатку храм був дерев'яним, потім його побудували з вапняку. Церква знаходилася біля річки Айдар. Через постійний рух ґрунту в межиріччі будівля стала руйнуватися. Нову, кам'яну церкву почали відновлювати в кінці XVIIІ ст. Технічні засоби не були такими досконалими, як зараз, тому закінчили будівництво лише через десять років, у 1802 році.

Про людину, яка будувала церкву, мало що відомо. Дослідники вважають, що це був тульський майстер Кудрявцев, який навчався у кращих зодчих Москви. Він зумів поєднати в своєму творінні красу від бароко і гармонію ліній від класицизму. Майстер прикрасив будинок декоративними елементами і ліпниною. Стіни оточив фризом у вигляді стрічки. Тридцятиметровий купол височить над головою без колон. І святі, намальовані на ньому невідомим живописцем, немов парять в небі над людськими головами. Деякі розписи церкви збереглися ще з ХІХ ст. Ззовні ж паломників зустрічає фасад з дорійських портиків з нішами. Об'єднання двох напрямків мистецтва створили неповторний і монументальний ансамбль, особливо оригінальний для сільського храму.

Є в церкві і власний святий - Дмитро Горський. Старовинна будівля має велике значення для віруючих не тільки через святого. Церкву називають «намоленою», так як тисячі людських душ двісті років отримували тут прощення і благословення.

У церкві Успіння Пресвятої Богородиці проводили служби до 1934 р. Поки радянська влада, яка оголосила релігію поза законом, не перетворила храм на зерносховище. Звідти зник унікальний п'ятнадцятиметровий іконостас, багато старовинних ікон, дзвони переплавили на кулі. Відкрили церкву за часів німецької окупації. Після 1945 р. люди стали ходити молитися регулярно. Жителі навколишніх сіл вважають церкву головною своєю святинею. Підтверджують це і фахівці. Успенська церква внесена до реєстру пам'яток національного значення.